Причини конфліктів у школі

У школі, як і в повсякденному житті, конфлікти неминучі. Але для сучасного викладача важливо усвідомлювати те, що наша задача не уникати конфліктних ситуацій будь-якими шляхами та засобами, але й вміти конструктивно їх вирішувати. Конфлікти, що виникають в процесі внутрішньо шкільних взаємовідносин, можна поділити на три групи.

В першу групу входять мотиваційні конфлікти між вчителями та учнями з причини слабкої учбової мотивації останніх, а саме із-за того, що школярі або не хочуть вчитися, або вчаться без інтересу, з примусу. Такий конфлікт може рости до такого ступеню, що між вчителем та учнями виникає повне відчуження та ворожість. А виникають вони із-за відокремленості викладачів та учнів, різниці їх цілей.

Друга група — це конфлікти, пов’язані з вадами в організації шкільного навчання. Це чотири конфліктних періоди, через які проходять учні під час навчання у школі, і адаптаційні проблеми, пов’язані з цими етапами розвитку, недостатньо враховуються в освітній системі.
Період зміни провідної ігрової діяльності на діяльність учбову досить складний, а для деяких дітей травматичний. Він припадає на 1 клас. Змінюється соціальна позиція дитини: з малюка, улюбленця та пестунчика сім’ї, він перетворюється в учня з широким колом обов’язків та постає перед необхідністю підкорятися багато численним вимогам. Адаптаційний період може тривати від 3-х місяців до півтора років.
Перехід в середню школу — це нове випробування для дитини. Необхідність навчання в різних вчителів, пристосування до різних вимог дезорієнтує дітей і багатьох вибиває із звичного ритму. Дуже неприємно чути лихослів’я вчителів, що викладають в п’ятих класах, з приводу «дутих» відмінників, невміння дітей вести себе на уроках. Але ніхто з них не задумується над тим, як діти скучають за своїм класоводом, як важко їм звикати до постійного переміщення з кабінету в кабінет, до суворості та вимогливості різних викладачів, яким байдуже, який в них сьогодні настрій, чи добре виспались, яке самопочуття. Та й програмний матеріал значно ускладнюється у порівнянні з початковою школою. Даний конфлікт міститься у відсутності спадковості в змісті та організації навчання в початковій і середній школі.
Дев’ятий клас — це наступний критичний період в розвитку дитини: розквіт статевого дозрівання, перша значима ситуація контролю знань – іспити. А також важливе питання, над яким замислюється дитина: продовжувати навчання далі в старій школі або переходити в навчальний заклад з цільовим напрямком навчання, тобто вперше наближується перспектива майбутнього дорослого життя, вибору професії, до яких підліток ще ні емоційно, ні фізіологічно не готовий. І накопичення всіх цих факторів може стати причиною тяжкого стресу, емоційного зриву, виникнення неврозу.
До того ж, якщо говорити про психічні особливості підліткового віку, кожен вчитель повинен знати, що всі особистісні і психічні розлади, які, можливо, найбільш яскраво проявляються саме в пубертаті, починаючи з 14-15 років. І це необхідно враховувати в специфіці спілкування з дітьми даного віку.

Четвертий конфліктний період: закінчення школи, випускні та вступні іспити, вибір майбутньої професії, розширення кола знайомств, початок особистого та інтимного життя. Діти частіше всього не підготовані до початку дорослого життя: невдачам, проблемам, пов’язаним з роллю студента, робітника, чоловіка/дружини, батька/матері. Багатьом знадобиться все життя, щоб осмислити та прийняти ці ролі.

Третя група конфліктів — це протиріччя, які виникають в викладацькому колективі, а також між вчителями та адміністрацією.
Значна частина цих конфліктних ситуацій має інтимно-особистісний характер, пов’язаний з жіночим суперництвом, яке обумовлене різноманітними факторами. Але цю тему ми сьогодні піднімати не будемо, а поговоримо про ті проблеми, які не мають суб’єктивного характеру.
Загальновідомою проблемою викладацької взаємодії є конфлікт між вчителями початкових класів та викладачами середньої і старшої школи. Суть взаємних претензій один до одного можна визначити наступним чином. Вчителі-предметники різко висловлюються про те, що діти, які прийшли до них з початкової школи, недостатньо самостійні, звикли до надлишкової опіки і не навчені шкільній дисципліні. Вчителі початкових класів, в свою чергу, з гіркотою говорять, що віддали цим дітям частину своєї душі, знають кожну дитину, ситуацію в сім’ї, витратили багато зусиль на те, щоб навчити слухати, зберігати увагу на уроці, читати, писати, рахувати. Висловлюються докори на адресу вчителів-предметників, що ті не бажають рахуватися з індивідуальними особливостями дітей, не приділяють їм достатньо уваги і тепла, не бажають навіть прослідкувати за тим, щоб діти почули і записали домашнє завдання і т.п.
Однак цей давній конфлікт можна було вирішити через дотримання спадкоємності між початкової та середньої школи: відвідування уроків в четвертій чверті четвертого класу вчителями-предметниками, відвідування уроків в п’ятому класі в другій чверті їх колишнім класоводом та наступні консультації для викладачів з приводу тих учнів, з якими виникають труднощі, спільна розмова на психолого-педагогічних консиліумах при переході до п’ятого класу і з приводу адаптації в середній школі. Всі ці дії можуть значно пом’якшити складну ситуацію для дітей, а головне – нівелювати викладацький конфлікт.
Ще одна значима проблема у внутрішньо-шкільній взаємодії — це конфлікти, що виникають між викладачами та адміністрацією. Ці конфліктні ситуації викликані, частіше всього, ухилянням від виконання своїх функціональних обов’язків, веденням встановленої документації, не пунктуальністю та безвідповідальністю робітників, тобто ми маємо справу з проблемою влади та підпорядкування..
Люди, не здатні підпорядковуватися вимогам закладу, які відчувають, що це не входить до їх особистісної концепції, зазвичай вибирають індивідуальні види діяльності і мають на це повне право. Кожен з нас робить самостійний вибір і несе за нього відповідальність, тому ми називаємо себе дорослими, зрілими особистостями. Якщо вимоги адміністрації не набувають особистого, репресивного характеру, а при звичайному аналізі лій керівництва це легко виявити, то вони правомочні і повинні бути прийняті до уваги, так як будь-який робітник, що не виконує своїх функціональних обов’язків, порушує злагодженість загальної системи закладу, яким би родом діяльності він не займався.
Сфера конфлікту може бути діловою або особистісною. Але частіше всього розділити їх досить важко, і особисте вливається в ділове поле, ускладнюючи ситуацію, так як в конфлікті зачіпаються особисті та емоціональні аспекти. При цьому дуже важливо, щоб конфлікт все ж протікав в діловій сфері, не переходячи «на особистості». І не має значення між ким і ким він розгорівся.
Однак ми повернемося до взаємодії вчителя та учня. Якщо, висловлюючи  невдоволення з приводу порушення дисципліни на уроці, ви не поважно висловитесь про особистісні якості дитини, то образите її і сприятимете неприязному та ворожому ставленню до вас, що невідкладно відіб’ється на ваших наступних відносинах, і випадкове порушення, скоріше за все, стане систематичною, навмисною дією.

Давайте навчимося викладати свої думки, не зачіпаючи особистості наших учнів, так як це знадобиться нам не тільки в професійній, але й в особистій сфері.

Матеріал підготовула Марина Прокопенко, вчителька ЗОШ №132, район Позняки